міць уже нової класи, а не виродженого декадентського рослиння паннок і паничів.
А чого не визнала буржуазія Родена, коли є музей його? Тут і починається цікава боротьба генія за право свого голосу до тих, кому він близчий, не вважаючи на протести міщан і консерваторів.
Звичайно, буржуазія не визнала навіть і свого породження, яке віщувало вже їй занепад: ще й досі в університеті не читають лекцій про Бодлера, Верлена, Рембо й инших подібних письменників, не кажучи вже про футуриста (пізніший час!), Аполінера, чи когось иншого.
Роден-же, що був революціонером в такій трудній галузі, як скульптура, тим більше, пануючими верствами Франції був відкинутий. Його кращі пам'ятники, як ось «Громадяни Кале», були забраковані. Так все-таки, чого-ж існує музей Родена? А справа ось в чому. Роден знав, що він говорить для других і від других. Він за своє життя заробив скульптурою грошей, купив в центрі Парижу старовинний будинок, так званий «Отель Бірон» на вул. де-Варенн, 77, куди зібрав майже всі найкращі свої роботи та ті скульптури, що одливав, чи виліплював в двох примірниках, один продаючи, а другий лишаючи у себе. А перед смертю взяв все це й подарував Франції. Звичайно,
