барвне освітлення мостів через Сену, що відбивається в воді, мов кольориста, м'ягка бахрома рожевого, білого, жовтого й зеленого сяйва — і це одна за одною, одна повище другої піднімаються ці завіси в перспективі водяної поверхні Сени.
Так тихо тут шарудять авто і так м'яко повіває вітер через ту площу, де відбулись мало не всі величні бурі Великої французької революції. Ось недалеко того клинка-обеліска було знято голову королеві Людовику XVI, тут обнімала жарко-холодними обіймами і Дантона і Робесп'єра — Луізета (гільотина). Ось крізь ті ворота, що від площі йдуть в сади Тюльєрі, обурені маси йшли до королівського палацу. Тепер тут віялом-хвостом якоїсь перлової птиці колише фонтан, середня стрілка якого рветься вверх, мов бажання братів Монгольф'є, що з цього-ж місця пустили прилюдно перший аеростат.
А з краю доріжок і на прогалинах організовано- одступивших дерев, стоять пругкотілі кам'яні німфи, богині й символи, чи то еротики, чи природи.
Все це тупим клином входить в положену скобу Тюльєрійського палацу, що далі переходить в Лувр.
Ввесь інтелектуальний дух старої Франції обернувся в кам'яний народ і став тут по карнизах і на цоколях архітектурної мрії бароко.