Сторінка:Валеріян Поліщук. Розкол Европи. 1925.pdf/99

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

кладовище більш 12.000 робітників, вигуки обурення в робітничих кварталах на адресу тих, що тільки виглядають з вікон, не бажаючи брати участи в демонстрації комуністів.


ПОСТАТЬ НОВОЇ КОМУНАРКИ

Коло білого мармурового погруддя Луїзи Мішель стоять старі, білі діди, стоять бадьоро і радісно вклоняються назустріч прапорам маніфестації, що склоняються перед могилою комунарки, — це все учасники Паризької Комуни. Коло них автор музики «Інтернаціоналу». Позад пам'ятника міцна постать пружної й красивої жінки-робітниці, мабуть представниці жінвідділу компартії, яка наче-б олицетворює собою працюючу Францію, нову молоду комунарку, що заступить Луїзу Мішель. Її темне волосся з відблиском міди на самих кінчиках завитків віє такою силою в весняному повітрі під співами революційних пісень, що захват піднімає серце і кроки комсомолят та дітей, які проходять, перемежуючись з робітничими колонами, віють такою миццю, що два робітники, які стоять поруч, од всієї цієї картини, кажуть один одному:

— А ти знаєш, видно, дійсно швидко комуністи у Франції візьмуть владу до своїх рук!

І в ту хвилю з переполоху навіть ворог може з ними погодитись.