— Чого ж мені боляче? — питала вона. — Я ж сама хотіла й розбила…
— Це пройде, — сказала Ганнуся.
— Прісю, отсе все, — крикнув їй наздогін начальник станції.
Йому ніхто не відповів.
Він тоді сів на вельосипеда й посунув на станцію. На плятформі, як і звичайно, гуляла дочка ліхтарника; вона привиталася з ним; він хитнув їй головою. В кімнаті він запалив світло і знайшов свою записну книжку. Довго він вдивлявся в написані там слова:
3. квітня. Вночі Пріся й я
Один мент серце йому, підкотилось до горла, і він схопився, щоб бігти з цією книжкою до бараку та крикнути там:
— Пріся моя. Ось документ!
Та він заховав книжку. Він зрозумів, що кохання продзижчало повз його, як потяг, і зникло гень, як всі потяги, що проходили коло його станції.
Сестра Ганнуся чергувала під Великдень, як і напророкувала колись Пріся. До церкви з медичного персоналу не пішов ніхто. При-
