Сторінка:Валєріян Підмогильний В епідемічному бараці 1922.pdf/5

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Валєріян Підмогильний — це ім'я молодого автора, що недавно тільки, в 1920. р., виступив на літературне поле, видавши друком у Катеринославі збірку своїх нарисів — почав писати давніще, ще в ґімназії —, і цими творами, які, доречі, давно вже розійшлися, відразу звернув на себе увагу читальняних кол на Україні. І справді — Підмогильний чи не найвизначніща поява в нашій белетристиці післявоєнної доби. У своїх нарисах він являється незвичайно підмітливим, тонким мисцем у малюванні глибоких психічних переживань і настроїв сучасного покоління, придушеного важким життям буденщини. З того боку нагадує він потрохи, із московських письменників, А. Чехова, а стислим, ориґінальним стилем і своєю ляконічною мовою підходить подекуди до Стефаника. Крім того, вражають нас на кожному кроці нові образи — свіжі, принадні, ориґінальні. Основа нарисів Підмогильного сіра, темнувата, тон його мови — сумовитий, але ж із них б'є щось живе, нове, цікаве, як нове й цікаве те життя, що тепер витворюється на Україні…