Сторінка:Васильченко С. Осетинські казки (1919).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

тобі з нею одна звада. Треба так поробити, щоб вона була вірною дружиною. — Тоді вийняв шаблю, та й розрубав її на двоє. Дивляться, а в середині в неї гадюка.

Взяв Лицарь ту гадюку, викинув, а красуня знову ожила.

— Ну, тепер, — каже, — будеш з нею щасливий, — їдь здоровий!

Тоді Побратим і каже:

— Скажи ж мені на прощання: хто ж ти такий, щоб знав я, хоч кого згадувати.

А Лицарь і каже:

— Хіба ти мене досі не впізнав: та я ж Чорний Орел, твій товариш і побратим…