добудеш пару моєму черевикові, й буде мені правдива нагорода. Послав князь свої слуги по всіх царствах й королівствах. Шукали, шукали слуги — не знайшли; додому так повернулись.
Тоді Левень і каже:
— Коли не знайшли пари черевикові, то піду я сам по світу шукати, другої нагороди мені не треба. — Сів на шкуру та й полетів.
Летить він та й летить, та й летить. Як стало вже вечоріти, побачив він в гаю високий-високий будинок. Сів до долу, обійшов кругом, а дверей немає; єсть тільки десь на самому верху. Тоді Левень вийняв ті чоботи, що дали йому брати велетні, взув їх, та й поліз по голій стіні, немов по драбині. Виліз до дверей, одчинив, увійшов у будинок, в тому будинкові — сім кімнат, в одній кімнаті по середині стоїть стіл, а на ньому наставлено всяких наїдків та напитків. Повечеряв Левень, потім знайшов в другій кімнаті ліжко, та й ліг спочити. Опівночі почув він, щось шумить. Дивиться — в другій кімнаті осяяло. Він заглянув у щілочку і побачив, що сидять там біля столу три ясні панни.
Одна панна й починає говорити:
— Було нас три сестри, три довічні панни, так і тепер троє. Сім років тому, як полинули ми між люде шукати собі долі, та й досі не бачилися. Ну розказуйте, сестриці, як кому довелося в світі прожити тих сім років.
Найменша сестра й каже:
— Ти, сестрице, між нами найстарша то ти й починай розказувати. — Тоді старша сестра й розказує:
