Перейти до вмісту

Сторінка:Васильченко С. Осетинські казки (1919).djvu/59

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

одні, мабуть, думки мали. От хоч би й ми: й їсти і пити в нас всього доволі, а ми журимся, та марнієм, що не знаєм, де знайти нам тих трьох панн.

Пішов наймит і переказав князеві, що чув. Тоді князь подумав, що пора йому синів женити. Покликав їх та й каже:

— Всі ви три на порі вже стали. Сідлайте вороні коні, та й їдте шукати на світі кожний своєї пари. А я боронити не буду.

Першим виряжають найстаршого. Дав йому батько на дорогу трьох ослів і по мішку червінців на кожному. Послав з ним трьох товаришів.

Їдуть вони та й їдуть, бачать — перед ними дорога на три шляхи розійшлася. На роспутті стоїть камяний стовп, а на ньому таблиця: „поїдеш просто, — назад повернешся, поїдеш вправо — назад не повернешся, поїдеш вліво — або вернешся, або ні.“ Не подумавши, не погадавши поїхав старший княженко прямо: щоб поїхати, та й назад повернутись.

Через тиждень так саме вирядив князь середульшого сина. Доїхав той до таблиці, подивився та й собі поїхав прямо. Ще через тиждень їде найменший. Приїхав до стовпа, читає: „пої-