Сторінка:Васильченко С. Осетинські казки (1919).djvu/78

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Стрельнув Княженко вгору з рушниці, а куля розпалась в горі на дві половині, та й упала на голови старших братів. Тоді всі повірили, що вони покривдили свого брата. Взяв князь, та й повигонив їх. Тоді найменший Княженко побратався з тими чорними людьми, що одкопали його і поженив їх на старших довічних паннах.

Стали вони жить та добра поживать.

Тоді я пішов од них.