спиною стояв учитель і приглядався до папірця.
Грицько зразу зскочив з місця, мов підкинутий якоюсь силою, і міцно зім'яв у руці цидулку; спершу він почервонів, потім зблід, потім знов почервонів.
— А ну, дай мені, що там у тебе за цяцька! — промовив учитель, простягаючи руку.
Грицько навіть не стямивсь, що робить, механично подав йому зім'ятий папірець.
Увесь клас звернув на його зацікавлені очи. Піхтір, глянувши на Грицька і зразу догадавшись, у чім діло, тихенько завив, заплющив очи, закусив губу і так закам'янів. Галя затулилась хусткою, прищулилась коло стіни, немов пташина перед бурею.
Учитель поволі розправив папірець, прочитав і прищурив око.
— Умгу, — протяг він, — чи ти бач, які ніжности! — Потім зробив суворе лице.
— Ах ти-ж шмаровоз, шмаровоз! шмаркатий купидон, амур ти сопливий!.. Бач, що йому в голові! — Потім витріщивши страшно на Грицька очи, він трохи помовчав і різко кинув:
— До вечора в курник!.. Там скоро прохолонеш од любощів. — Потім поволі став повертати голову в той бік, де сиділа Галя. Галя зразу встала ні жива, ні мертва.
— А ви, судариня, — на ви учитель звертався до школярів тільки в особливих випадках, — чого ви ходите до школи? Ну, та за вас ми будемо мати розмову з вашою мамою, а тепер, поки що, сідайте, мадмуазель — додав він.
86
