Тії географічні кордони, що я їх надав Київщині й в мойому начерку її археологічної минувшини, й на моїх мапах, не відповідають жадним політичним чи адміністраційним кордонам. За справжню Київщину я визнаю лише тую територію, яку зрошують річки, що по них мешкали деревляни та поляни. Звісно, тії племена становлять головну підвалину, з якої повстала ціла сучасна людність нашої Київщини. Суміжних районів по-за межами басейнів тих річок я свідомо не торкався, бо перш за все в археології вони ще замало досліджені. Тільки на півдню та на південь-заході я залишив у загальних рисах кордони старорежимної губерні. Сюди тяглася полянська колонізація, бо з природнього боку ця територія подібна до решти Київщини. Здається, мапи ствердили правдивість цієї моєї гадки.
Ні в короткому нарисі археологічної минув шини Київщини, ні на докладених до нього мапах я не міг навести цілого матеріялу, що його посідає сучасна наука. Перш за все завадили тому короткість нарису та невеликість мап. Але й склад матеріялів, що вони в значній мірі не відповідають
