послів. Та ніде одначе такого порядку немає, як в Россії, що посол од селян аж за четвертим заходом може попасти в Думу. До виборів стають не всі громадяне, а звичайно ті, що мають виборчий ценз (див. це слово). Виборчий ценз буває — по літах, маєтковий та по освіті, але напр. у Франції, Швеції та в Германії — заведено вселюдне та пряме вивиборче право. Послів обірається в парламент на певний час: у Франції на 4 годи, в Англії на 7, в Россії на 5. Найсправедливіший той поряд, коли на виборах буває вселюдне, пряме, рівне та таємне голосування, коли кожен повних літ громадянин, нарівні з усіма, подає в запечатаному пакеті один голос за того кандидата (див. це слово), який йому до вподоби.
Вибо̀рча округа — частина держави, що має по закону право обірати та посилати в народнє заступництво, себ то в парламент, одного або кількох послів. Там, де немає людям на виборах такої кривди, як у нас; де вибірають усі люде кого хотять, а не так, як у нас, що селяне — селян, а городяне — городян, а дідичі (пани) — свого брата, — то в тих державах ділять увесь край на окру̀ги, і послів там посилають не од стану („сословія“) якогось (крестян, чи дворян, чи міщан), а од усієї виборчої окру̀ги.
Виборче право — право громадянина посилати свого виборного заступника в парламент або самому бути туди обраним. Найсправедливіше виборче право — вселюдське, пряме і рівне, з таємним голосуванням.
Виборчий ценз — щоб до виборів у парламент (по нашому — в Державну Думу) ставало менше людей, уряди (правительства) вимагають од громадян виборчого цензу (правів), — перш за все: 1) цензу по літах — щоб громадянин був повних літ та правомочний; 2) цензу маєткового — щоб мав маєток, добро̀, чи дохід з добра і 3) цензу просвітного — щоб мав якусь освіту, часом аби хоч умів читати. З усих цих цен-
