Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/116

І шматок останнїй хлїба
Принесла йому сухого.

12.

 

Промовляє: „Їж, коханий,

Бо на вартї треба сили,
Але-ж це шматок останнїй:
Умірать нам треба милий.“

13

 

А Іван їй каже стиха:

— Що нам с того, мила, буде,
Що с тобою помремо ми
Так, як ті дурнії люде? —

14.

 

„Але-ж що робити маєм?“

— Рятуватися, кохана!
Тайником с тобою пройдем
Ми до лядського гетьмана

15

 

— І покажемо їм стежку, —

Бо однак нам пропадати, —
А за те дадуть нам грошей, —
Будем жити й панувати! —

16.

 

„Бог с тобою, мій коханий!

Краще з голоду я згину,
Краще нам умерти в муках,
Анїж зрадить Україну!“

17.

 

— Як що так, тозоставайся —

Стежку й сам тудизнайду я… —
„Нї, не підеш, не пустю-бо,
Всїм про зраду роскажу я!“