Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/126

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



III.

Весна прийшла! Гаї зазеленїли,
І перший квіт, квіт весняний процьвів,
І одинцем самотним на могилї
Царь степовий — орел могутний сїв.

І скрізь живе повіяло дихання,
І скрізь життя устало молоде, —
Се час квіток і сьпівів, і кохання,
Як бог ясний, сияючи іде.

Його навкруг усяке серце чує,
І кожен квіт квіт другий поцїлує,
І кожен лист до листу прихиливсь.

О, не барись: все любить і кохає!
О, не барись! весна прийшла і сяє
І сьвіт увесь у поцїлунок зливсь.

IV.

Іди у гай! життя такої сили
Не стрінеш ти нїде: іди у гай!
Сьпівцї-пташки туди вже прилетїли —
Навчись у їх, навчися і кохай!

Іди у гай! Там не самі вже квіти
І не самі пташки тепер снують
І не самі веселі й вільні дїти
С квіток рясні вінки собі плетуть —

Нї, там тепер зливаютьця з вустами
Вуста палкі і, сплївшися руками,
Там пари йдуть серед рясних кущів.

І я іду у нетрю у густую
І звідусїль — гучноголосий чую
Природин сьпів, новий веселий сьпів.