Нї, борімось за кожен ми ступінь, Кожен клаптик своєї землї, Щоб не знали спочину у бої За свій край нї старі, нї малі. Не миритися нам тепер треба: Хто до згоди, той зрадить свій край! Поки право своє здобуваєм, — Кожен бєтьця за його нехай!
Ми зустрілися звичайно, Як стріваютьця всї люде, І холодні та спокійні Зоставались наші груди. Ми недбало розмовляли, Розійшлися теж недбало, Не помітивши нї трохи, Що кохання вже вставало. І вже потім ми с тобою Догадались помічати, Що воно горить, палає І не хоче погасати.
Ночі зоряні і тихі Нам спріяли до кохання, Ми їм дякували дуже За ласкаве їхнє сяння.
