Подивись на цю ознаку:
Задум мій справдивсь великий,
Осягнув його — і щастя
Дам усїм на вічні віки…“
І її він пригортає
І цїлує в губи пишні
І, цїлуючи, шепоче
Думи їй свої велишні.
А вона очима сяє
І говорить: „вірю, милий!
Знала я, що в тебе стане
На велике дїло сили…“
VI.
І засяло с того часу
Сонце правди і просьвіти,
І його нїщо й нїколи
Не здолає погасити.
Иньший, Нїмець генїяльний,
Далї ще повів те дїло, —
Й перед силою цїєю
Все вже голову схилило:
Не Ваал бо, не Мамона
Батьком сталися тій силї,
А її кохання щире,
Поцїлунки породили.
І як на сьвітї довішно
Пануватиме кохання,
Так довішно буде й книга
Нам нести науки сяння.
