Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/165

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



2.
 
Дать добрую одсїч баша їм хотїв —

З їм військо й грімучі гармати —
Хай джаври невірні пророчих синів
Не сьміють ізнов турбувати!
Од пишних ґалер вже хвилює вода,
Роскішний харем свій баша покида.

3.
 
В харемі вродливих він кинув жінок —

Квітки з опівденного краю ——
І квітку найкращу с тих пишних квіток,
Вродливу, мов гурія з раю,
Галїму покинув, милїшу за всїх,
Життя його щастя, утїху з утїх.

4.
 
З далекого краю її він узяв,

С тії-ж степової країни,
За пишную вроду над всїх покохав
Дочку карооку Вкраїни;
Роскошами, щастям її він повив, —
Не згадує білш вона рідних степів.

5.
 
В харемі Галїма зосталась. Вона

С походу башу виглядає,
Без милого трошки неначе сумна,
У пишнім садку похожає.
Там бють водограї, там пахнуть квітки,
Про щастя й кохання сьпівають пташки.

6.
 
І день так, і другий, і третїй мина —

Докучило їй дожидання!  —
Четвертий — і чує с садочку вона
Звитяжськеє з бою вертання.
За листям сховавшись, вона одного
Очима шукає коханця свого.