2.
Дать добрую одсїч баша їм хотїв —
З їм військо й грімучі гармати —
Хай джаври невірні пророчих синів
Не сьміють ізнов турбувати!
Од пишних ґалер вже хвилює вода,
Роскішний харем свій баша покида.
3.
В харемі вродливих він кинув жінок —
Квітки з опівденного краю ——
І квітку найкращу с тих пишних квіток,
Вродливу, мов гурія з раю,
Галїму покинув, милїшу за всїх,
Життя його щастя, утїху з утїх.
4.
З далекого краю її він узяв,
С тії-ж степової країни,
За пишную вроду над всїх покохав
Дочку карооку Вкраїни;
Роскошами, щастям її він повив, —
Не згадує білш вона рідних степів.
5.
В харемі Галїма зосталась. Вона
С походу башу виглядає,
Без милого трошки неначе сумна,
У пишнім садку похожає.
Там бють водограї, там пахнуть квітки,
Про щастя й кохання сьпівають пташки.
6.
І день так, і другий, і третїй мина —
Докучило їй дожидання! —
Четвертий — і чує с садочку вона
Звитяжськеє з бою вертання.
За листям сховавшись, вона одного
Очима шукає коханця свого.