7.
Ось їде коханий, конем виграва —
А що-ж то везуть коло його?
На ратищі мертва стремить голова,
Здобуток од бою страшного:
Отаман козацький колись її мав,
І в його баша її сам одрубав.
8.
Звитяжсьтва ознаку, здобутка того,
На славу пророчої сили,
Велить він поставить край двору свого,
Щоб люде усї зрозуміли,
Як вміє він тяжко карать ворогів, —
І в двір переможець-баша уступив.
9.
Галїма-ж дивилась… І очі її
Так страшно, так дико глядїли,
Немов би останні хвилини свої
У тій голові вони вздріли.
Пізнала, пізнала безщасна в ту мить,
Чия голова там ганебно стремить.
10.
Пізнала того, за ким сльози лились,
Кого в ріднім краї кохала,
Пізнала ті очі, вуста, що колись
Так палко вона цїлувала!
Погасли ті очі, склепились вуста,
І кров на чолї запеклася густа.
11.
Пізнала уже і тепер вона зна,
Кого на роскоші зміняла,
І все, що забула, згадала вона,
І рідну країну згадала,
І віру Христову і батька свого…
І серце вмістить не здолало всього.
