Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/167

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



12.
 
Скрик дикий, страшний розітнувсь і затих,

І збіглись на скрик із сьвітлицї —
Знайшли вони скоро в трояндах густих,
Галїму знайшли слугівницї:
В садку, де сьпівали про щастя пташки,
Над мертвою тихо схилялись квітки…

1890.

 


Не сумуйте!

 Низько, низько похилилась
 Наша рідна хата:
 Не єдна любов до краю
 Білше з братом брата;
 Там, де кров лилась річками
 За свою країну,
 Там недбалість і байдужість
 Бачимо єдину.
Але-ж не сумуйте! Не скрізь ще руїна:
Високі душею єсть люде,
І в серцї в людей тих живе Україна
І жити повік вона буде!

 Низько, низько похилилась
 Наша рідна хата:
 Не єднає праця спільна
 Білше з братом брата;
 Там, де сила процьвітала,
 Сяла де просьвіта,
 Там тепер країна млява,
 В темряву повита.
Але-ж не сумуйте! Ми будемо жити,
Ще темрява нас не здолїла:
Єсть руки невтомні, що вміють робити,
Жива ще вкраїнськая сила!