Мамусю голубко! сьогодня
Я в ранцї ходила в садок, —
Такого багато росте там
Рожевих та синїх квіток.
Найкраща — троянда. Та тілки
Я пальцї сколола свої,
Аж кров потекла по їх, — поки
Зірвала с стеблини її.
А краще, як би та троянда
Без гострих шпичок тих була,
Щоб дївчина кожна зірвати
Не колючи руки могла!
— Ой доню! все гарне на сьвітї
Даєтьця не дурно людям:
Щоб щастя придбать, працювати
Всїм тяжко доводитьця нам.
Без працї й труднацій на сьвітї
Не можна нїчого придбать,
І навіть щоб квітку зірвати,
Доводитьця шпички зазнать.
Та пальчики хворі забудь ти
І знай, голубятко моє:
Що важче здобуть, те любіше
Тодї, як здобудеш, стає.
|
Так тяжко я плакав! Так гірко було
|
