Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/18

Ой кого-ж там поховали,
 Хто в їй спочива?
Чия буйна там заснула
 Навік голова?

Чи козацький лицарь славний
 С широких степів
В бої с Турком, с Татарвою
 Життя положив?

Чи то бранець із неволї
 Цїм степом тїкав
І загинув, а товариш
 Його поховав?

Не промовить та могила,
 Стоїть нежива,
А круг неї степ широкий,
 Зелена трава.

А круг неї степ широкий
 Як воля сама.
Лїг, простягшися в простори
 І краю нема!…

 

На полї.

Блиснули вже коси, упали покоси,
Рядками снопи полягали;
Під сонцем пекучим із лихом гнїтючим
У полї усї працювали.

Нї піснї, нї слова — затихла розмова:
Вся сила пішла на роботу;
З обличча, як сльози, течуть на покоси
Струмочки гарячого поту.