Ясно сьвітили ся зорі
В горі на блакитному небі;
Без краю високим склеплїнням стояло
Чудовне, таємне, величнеє небо;
Здавало ся, храм усесьвітнїй знїмав ся,
Рукою Господнею зведений в гору.
Сьвятими вогнями,
Що перед Божим престолом сияють,
Здавалися зорі ясні.
А скелї високі,
Укритії мохом старезним,
І тихі садки, що білїли скрізь цьвітом біленьким,
І парою-димом повиті долини,
І річка блискуча
Молились в безкрайому божому храмі.
І тихеє їх шепотїння —
Од скель, од садків, од долин і од річки —
