Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/208

Без щастя й кохання
По сьвіту блукаю:
Втечу я від горя, —
Біду зостріваю.

Так дуб ріс зелений
На скелї високій,
Тепер лежить долї,
Гниє одинокий…

1886.

Наслїдування античних форм.

(Ґете.)

I. Анакреонова домовина.

Тут, де цьвітуть сї твоянди, де виноградина в'єть ця,

Горлицї тихо воркують, бавлють ця коники жваві, —
Тут се чия домовина, ця, що боги всї життям
Пишно і гарно квітчають? Анакреонів спочинок.
Осїнню, лїтом, весною може поет упиватись,
А від зіми захищає згірря високе його.

II. Брати.

Сон і дрімоту, братів, богам на послугу узятих,

Людям на радість зійти на землю прохав Прометей.
Тілки-ж що лехко богам, то важко те зносити людям:
Їх бо дрімота за сон, а сон їх нам став ся за смерть.

III. Міра.

В кожній, Ероте, руцї держиш ти пісковий годинник.

Як то? Пустотливий боже, вдвоє ти знищуєш час?
„Тихо течуть з одного години коханцям в розлуцї,
Швидко із другого час коханцям, що в купі, біжить.“

IV. Пересторога.

Нї, ще Амур не прокинувсь! Він спить іще, хлопець коханий:

Йди і роби своє дїло, яке тобі день твій велить!