Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/21

Та чорнявий не у ямі,
Він вернувсь здоровий…
Чом же в садку опівночі
Немає розмови:
Сьвітить знову місяченько,
Соловей сьпіває, —
Чом же там ізнов дївчини
С козаком немає?
Ой вернувся чорнобрівий,
Та забув ті очі,
Що колись він цїлував тут,
Стоя опівночі…

У недїлю пораненьку
Дзвонють в церкві дзвони, —
У дївчини молодої
Серденько холоне.
У недїлю пораненьку
Козака вінчають,
А дївчину нещасливу
Сльози обливають.
У недїлю засьпівали
Весїльної люде,
А дївчина не сьпіває
І сьпівать не буде…

1882.

Смутні картини.

Убогії ниви, убогії села,
Убогий, обшарпаний люд,
Смутнії картини, смутні невеселі,
А иньших не знайдеш ти тут.

Не став би дивитись, схотїв би забути
Так сили забути нема!
То ріднії села, то ріднії люди,
То наша Вкраїна сама!…

1883.