Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/210

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Гейнрих.

Ніч холодна, дощ. В Каносї
У дворі стоїть край брами
У покутницькій одежі
Імператор Гейнрих босий.

А в горі з вікна чатують
Хтось то двоє… Глянув місяць
І в вікнї осяяв папу
І укупі з їм Матільду.

Гейнрих зблїдлими губами
„Pater noster“ промовляє,
А в глибокім серцї стиха
Проклинає він і каже:

„Там, далеко в ріднім краю,
Гір твердих стоїть багато
І лежить, у їх сховавшись,
Там залїзо на сокиру.

„Там, далеко в ріднім краю,
Лїс дубовий знявсь у гору,
І у лїсї виростає
Топорище на сокиру.

„Краю мій! на сьвіт породиш
Ти того, що зарубає
Мук моїх гадюку люту
Він сокирою тією!…“

1887.


Vergiftet sind meine Lieder…

Піснї отрутні мої, кажеш?
Чи будуть же иньші піснї,