Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/213

Радісно хвилї дзюрчали,
Ніч в їх з зірками відбилась;
Пахла трава запашнїше,
Поле з житами хилилось;

В темнім садку соловейко,
Коники в полї — що сили,
Славлючи ніч яснозору,
Радісним сьпівом дзвенїли.

І усьміхалась, як мати,
Линувши ніч небесами, —
С темно-блакитної ризи
Сипала рясно зірками.

1889.

Перший коваль.

(Пересьпів з московської.)

Був той час — земля велика
Молодая ще була,
Розлягалась цїлинами,
Буйно й пишно скрізь цьвіла;
Дикий зьвір гуляв у лїсї,
У повітрі вив ся птах;
Люди, власних хат не мавши,
Кочували по степах.
Серед дикого народу
На просторі тих степів,
Там могутний Тубалкаін,
Працьовник великий жив.
Був коваль той Тубалкаін,
Сам один кувати вмів;
У роспечене залїзо
Гучно молотом він бив;
Горн палав, зазїзо грілось,
Молот стукав і кував,
Дощ з вогню навкруг од себе