Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/216

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Сонце та місяць.

В ночі на ліжко на дитину
Промінням місяць засияв.
„Чого се так сияє місяць?“
У мене хлопчик поспитав.

— За довгий день втомилось сонце, —
І Бог сказав: „піди, засни,
Спочинь саме, і сьвіт спокоєм
І сном солодким обгорни!“

— І сонце місяця благає:
„Мій брате, місяцю ясний!
Ти засьвіти лихтар і за ніч
Скрізь обійди ти край земний.

— „Усе доглянь, що за ніч буде, —
Хто молить ця, хто сльози ллє,
Хто тихо спить і хто там другим
Спокійно спати не дає!“

— І сонце спить, а місяць ходе
І навкруги за всїм глядить,
А вранцї-рано знов до сонця
У двері він заторохтить.

— „Встань, братїку! вже треті півнї
Були і в церкві чути дзвін;
Граки моторні пролинули, —
Вставай, жени туман з долин!“

— І сонце встане і спитає:
„Живий — здоровий, брате мій?
Що там робилось і чого ти
Зробивсь тепер такий блїдий?“

— І повідає місяць сонцю,
Що на землї в ночі уздрів;