Цю сторінку схвалено
Де воно?
І тихая хатиночка
В зеленім садку,
Й вродливая дївчинонька
В квітчастім вінку,
І доленька щасливая —
Де зникло усе?
Чом день, по дню минаючи,
Нам лихо несе?
Понурилась хатиночка,
Посохнув садок,
Змарнїла вже дївчинонька,
Зівянув вінок;
А доленьки щасливої
Чи то й не було,
Чи горе те, мов хвилями,
Її занесло,
В душі журбу посїяло,
Зросило слїзьми, —
Й без доленьки, без воленьки
Бідуємо ми…
І тілки нам зосталася
Ще пісня смутна, —
Нагадує про доленьку
Минулу вона;
І в піснї тій надїї всї
І муки свої
Ми вилили, сьпіваючи
Щоденно її.
І поки ще сьпіватимем
Ті муки-піснї, —
Не згаснуть нам на кращеє
Надїї ясні!…
