Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Хоч темрява чорна нас всїх покриває
Ми робим і віримо ми,
Що сьвіт невечірнїй нарештї засяє
І нам серед ночі й пітьми.

Ще є у нас сила, не впали нам руки.
Ми зможемо гордо знести
Неволю тяжкую і лютії муки
І шлях свій до краю пройти.

Хай темрява давить, неволя хай гнїте!
Хоч може того ми й не вздрим,
Як згине те все, та уздрять наші дїти
Ту волю, що виборем їм!

 


Вечір.

На землю вже тихий
Скрізь вечір лягає;
З високого неба
Вже місяць сияє;
Затихла і пташка,
І людська розмова;
Мовчить, не шепоче
Зелена діброва.
І в мене на серцї
Так тихо все стало,
Немов би те серце
Заснуло і спало…

 


Бажання.

Нахили своє вушко любенько
І послухай, кохана моя,
Яке зараз ось дивнеє диво
На те вушко скажу тобі я: