Тілки раз всього й зустрівся,
Тілки раз єдиний,
В удови на вечерницях
Той козак дївчинї.
Завітав він з Запорожжя
С Сїчи на Вкраїну…
Не згада вона, про віщо
Він у ту хвилину
Їй казав там, як зустрілись,
Як сидїли в парі, —
Тілки все вона дивилась
Йому в очі карі
Й покохала щирим серцем,
А він знов полинув
З України за Пороги,
А її покинув…
За сльозиною сльозина
Личко умиває
Її врода молодая
Марно одцьвітає…
З оком вкупі думка лине
У тії країни,
Де гуляє той довішнїй
Милий той єдиний.
