Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/52
Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
І крига йому усе тїло
Скувала й лягла на вустах,
І серце немов скрижанїло,
І сльози замерзли в очах…
І праведна кара сьвятая!
І скілки-б її нї терпів, —
Кінця їй для його немає
Й не буде во віки віків!…
Нї смерти йому, нї спочину:
Страшнїш бо нема над той гріх,
Як зрадити рідну країну,
Продати сьвятиню сьвятих!…
***
Під небом сояшним ясним Полїг коханий мій…
Чом не лягла я вкупі з їм В труну в землї сирій?
Коханий мій так лїс любив — Лежалиб вдвох ми там,
Над нами лїс би гомонїв, Пташки сьпівалиб нам.
Веселі вільнії піснї Там потїшали-б нас,
Росквітли-б квіти там рясні В роскішний лїтнїй час.
А як зіма туди-б прийшла І як би гай затих, —
Було-б нам накриття з срібла, С каміннїв дорогих.
