Мамусю кохана, ти плачеш? бач, — сльози…
О, годї, мамусю моя!
Тепер мінї краще: минулись морози,
Квітками вквічалась земля.
Тепер мінї краще, не так, як зімою…
Не ниють вже груди мої…
Тут душно у хатї: ходїмо зо мною
На луки зелені, в гаї!
Там квіти, травиця… Ми будем ходити…
Я рвати не хочу квіток,
Бо хочетьця жити і їм же на сьвітї
І слухать сьпівочих пташок…
Ім хочетьця жити, як нам іс тобою…
О, житиму довго ще я!…
Ходїмо-ж, мамусю, ходїмо зо мною, —
Так весело сонце сия!…
