Проти дороги кривої
Чеснії просто ідуть,
Каверзи-ж ваші у бої
Тілки на вас упадуть.
Зрадні заміри погані
Геть розлетятьця, як дим,
Як перед їми устане
Правда з обличчам ясним.
Хоч і борня що-хвилини
Нам на дорозї стоїть,
Та у їй той тілки гине,
Хто не уміє робить.
III.
А коли й вмрем серед бою,
То не на радість і вам,
Бо ведемо за собою
Иньших на смерть ворогам.
Там, де ми всї без дихання
В поросї будем лежать, —
Краще життя і братання
Буде колись росцьвітать.
Ясно на небі безкраїм
Сонце засьвітить — не вам:
Там, де ми мертві лягаєм, —
Ворог не буде вже там!
Нї, над побитими в бої
Буде там правда витать,
Вкупі з любовю сьвятою
Буде квітки розсипать.
Виростуть пишнїї квіти
І на могилах у нас:
Хоч і не будемо жити —
Щастя зазнаєм в той час.
