Дївчинї душно на ліжку у хатї лежати…
Місяць ясний зазирає до неї в віконце,
Срібні проміння лягають з вікна на пів хати;
Десь у садку соловейко щебече-сьпіває;
Десь, дзвенючи у повітрі, почулася пісня…
Все так і вабить скоріше геть с хати на волю,
Думи і мрії роскішні усе навіває:
Дївчинї душно на ліжку у хатї лежати…
Ось вона скинула ковдру з дївочого стану,
Встала й, жахаючись матїр збудити, тихенько
Вийшла іс хати в зелений садок густолистий.
Сьвіжим повітрям дихнуло на неї відразу,
Груди вільнїше у двоє їй дихати стали.
Нижче садка тиховода прослалася річка,
Дївчина з гірки помалу зійшла аж до неї,
Тихо пройшовши зеленим садком рясноквітним.
Хвилї заснули, лежала ріка нерухомо.
Дзеркало наче, і небо у їй відбивалось
З місяцем, з зорями — в сьвітї два неба істнїло.
