|
Загоютьця люті |
Бачиш: блука без спочину в пустинї; пекуче
Палить удень його сонце з небес нестерпуче,
Серце у грудїх пече без упину…
Бач: як забивця він з ніччу, самотний, збратався,
Митї немає такої, щоб він не лякався —
Знай: то він рідную зрадив країну!
Бачиш: гнїтять йому серце пекельнії муки,
Плаче, зубами скрегоче, ламає він руки,
Смерти собі він блага, відпочину…
Бачиш: він кіхтями груди собі роздирає, —
Серце він вирвати хоче і серця шукає, —
Знай: то він рідную зрадив країну!
Бачиш: блука він і буде блукати ще віки:
Тяжко карають народні прокльони великі, —
Смерти немає йому й відпочину:
Поки стогнатиме рідний наш край у неволї,
Поти не знайде спочинку від лютої долї:
Зрадив бо рідну свою він країну!
