Усе це я з далека бачу і чую,
Навкруг же, у рідному краю,
Я мучучись, тілки покору нїмую,
Невільницький стогін стріваю.
Вже иньші дійшли до свого визволїння,
А ми, як колись, так і нинї
Гартуємо мовчки безмірне терпіння,
І тихо, і глухо в країнї…
До иньших дійшла вже їх черга бажана, —
Неволя у їх уже гине, —
А ти… ти в кайданах і досї, кохана,
Безщасна країно-рабине!