І згадались мінї на чужинї
Тії давні, й недавнії ночі,
Ті чудово-щасливі хвилини,
Як стулялись вуста із вустами,
Як с кохання палали нам очі
Й ми до купи зливались серцями.
І згадались мінї на чужинї
Люті муки с страшного ростання,
Як прощалися ми без сльозини,
А небачені сльози давили,
Рвались вибухнуть з грудей ридання,
Що давно вже, давно накипіли.
І згадались мінї… І сльозами
Я заплакав тепер, як дитина,
Як дитина, смажними вустами
Тебе кликав: прийди, моя мила,
О, прийди, моя вірна, єдина, —
Мене мука з ростання стомила!…
|
Ми з нею вчора посварились,
|
