Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/90

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
***

Вітер виє, плеще хвиля,
 Човен хоче потопить —
Ти-ж керуй туди спокійно,
 Де твоя мета горить.

Сонце сяє, вабить душу
 Усьміхаючись земля —
Ти-ж керуй туди спокійно,
 Де горить мета твоя.

 


Профессор Пшик.
(Баллада сьогочасня.)

Він профессор був великий
І наукою він жив,
Закопавшися у книги,
Працював невтомно він.

І збентежувало тілки
Трохи прізвище його:
Прозивався мій профессор,
Прозивавсь кумедно — Пшик…

Тілки-ж згодом і цю справу
Подолїв нарештї він:
Нашукав якісь легенди
Й на підставі тих легенд

Так він прізвище кумедне
Виясняв собі, що „пшик
Слово давнє і походить
Від легенд про коваля,