Цю сторінку схвалено
***
Вітер виє, плеще хвиля,
Човен хоче потопить —
Ти-ж керуй туди спокійно,
Де твоя мета горить.
Сонце сяє, вабить душу
Усьміхаючись земля —
Ти-ж керуй туди спокійно,
Де горить мета твоя.
Профессор Пшик.
(Баллада сьогочасня.)
Він профессор був великий
І наукою він жив,
Закопавшися у книги,
Працював невтомно він.
І збентежувало тілки
Трохи прізвище його:
Прозивався мій профессор,
Прозивавсь кумедно — Пшик…
Тілки-ж згодом і цю справу
Подолїв нарештї він:
Нашукав якісь легенди
Й на підставі тих легенд
Так він прізвище кумедне
Виясняв собі, що „пшик
Слово давнє і походить
Від легенд про коваля,
