„Покажу, як мусим жити
І які писать книжки,
Щоб народними зостатись
І розвитися як слїд.“
Так казав блїдий і ссохлий,
Так казав профессор Пшик:
А тим часом на Вкраїнї
Темний, стоптаний народ
Без книжок, без хлїба й сьвіту
Низько кланявсь глитаям
І не знав, що там працює
Рідний наш профессор Пшик.
І не знав, та і до віку
Він не знатиме того:
Над культурою Іранцїв
Вмер профессор, бідний Пшик.
Як умер — те невідомо,
Тілки люде брешуть, мов
Задавив його товстючий
Величезний хволїянт.
