Сторінка:Василь Чумак. Заспів (1919).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ГОМІН ВЕСІННИЙ.

Цокнулись вінця конвалій.
Шепче берізка їм:
— Знов мені ті солов'ї
спать не давали.

А в темнім яру верба —
стрункій та брунастій вільсі
— Як мені вилізти звідси?
в'ялить мене, сестро, журба.

Дуб похитнувся — суворий:
— Казку онукам кажи,
коли серце твоє дріжить
до красуні, що…ой білокора!

А дзвоники сині в траві
до конвалії горнуться близько.
Бачить і шепче берізка:
— Знов мені ті солов'ї!..

9