Перейти до вмісту

Сторінка:Василь Чумак. Заспів (1919).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

З РАНКОВИХ НАСТРОЇВ.

Гей, які простори! Всюди розляглося
поле в переливах ранкової гри.
Широко… надійно. Виллється колосся!
Хмари може страшно? Чи страшні вітри?

Щось цікаве мовить сонцю — світозару
тягнуться устами квітоньки стрункі;
через край налито пінявого чару
співи легкокрилі… усміхи… вінки!

Молоді палкої пориви бурхливі,
думи, ідеали, мрії золоті,
шопоти — жадання зелені на ниві
це — сміливо гордий виклик темноті,

це — сріблом налиті дзвони великодні!
ластівка, що сонце з вирію несе!
Час би й до могили, розуми холодні.
Молоді ж — дорогу! Молоді — усе!

8