Сторінка:Вас. Різниченко. Земляки, достопамятні уроженці землі конотопської. Випуск перший. М. Драгомиров.pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
16

у Київ: його ведуть „бунтовщики“, скрізь він проходе в повному порядкові, добре, гарно. На розходи взято в сем'ї покійного 100 карбованцїв. В Дарницї (9 верстов од Київа), узнавши, хто веде поїзд, жандармський офіцер зупиняє його і боючись вибуху мосту на Днїпрі, розбірає часть рельс межи Дарницею і Київом. В Київ поїзд не пропускають, як також і всїх тїх, хто привів його, але, згідно з обіцянкою, не заарештовують (а проте, кілька годин, по непорозуміню, вони були оцїплені в вагонах). Не передбачивши всього сього, люде, за котрими приїхав поїзд, виїхали із Київа ранїйш иньшим шляхом, і коли поїзд прийшов, були уже під Черниговом і поїзд вернув ся із Київа назад порожнїм у Конотіп, де робітники явились про все докласти сем'ї покійного і здали 52 карбованцї при рахункові і вповнї добросовісних розходах на продовольствіє поїздної челядї.

Похорон Драгомирова одбув ся у Конотопі, при великому здвизї людей, тихо, без усяких инцидентів, в повнім порядку, незважаючи на бунтівничий настрій народу. Навіть погромщики, із пошани до памяти покійного, не захотїли омрачати траура крівавими подїями і одмінили предполагавший ся було погром у Конотопі…

Похований Драгомиров у Конотопі, біля Вознесенської церкви, в фамильному склепі. На похоронах взяв участь майже весь Конотіп. Од дню похорона було одержано більш 600 телєґрам з висловом співчутя від усяких іинституцій і товариств, в тім числї багацько і із закордону. На труну було покладено багацько вінків, із котрих зазначимо такі: од короля Карла Руминського, од царя Болгарії, од французького воєнного мінїстра, од французького посла в Петроградї, од ґенерального штабу, од лейб-ґвардії Семенівського полку, од болгарського ґенерального штабу в Софії, од болгарського воєнного мінїстра, од Миколаївської Академії ґенерального штабу, де був начальником і читав лєкції покійний, від Конотопського дворянства, з написом „Славѣ Россіи и гордости Конотопа“, од г. Конотопа, з написом „Доблестному согражданину“, од Земства — з написом „Именитому земляку, славному отаману — земська громада“ і багацько инших.

Київ, 1915, жовтень.