і це є перші знані досі сліди звязків України з балтійськими Словянами ранніх часів, що їх потім винищили німецькі наїздники в 12 ст.
На Лемківщині було мною досліджуване городище „Мимонь”, на бойківщині „Урич” — обоє з останками камяних мурів з 14 ст.
Більшість городищ з княжих часів найшла свій нежданий кінець в часі страшного нападу монгольської орди в 1240–41 рр. Сильно був знищений тоді Київ, перестав існувати Галич як княжа столиця, Переяслав і багато багато інших городів, „им же ність числа”, як каже літописець. Татари безпощадно вимордували їхнє населення та спалили всі будинки й деревляні укріплення, вежі і частоколи. Єдиний досі цього роду образ такого жахливого знищення дали нам розкопи на городищі в с. Райках б. Бердичева (П. Курінний). По всій його площі покотом лежали скелети мужчин, жінок і дітей зі слідами ран та вогню, вкриті верствою згарищ, попелу та нанесеної вітрами впродовж століть глини. З мешканців городу дослівно ніхто не лишився що міг би їх похоронити і так вони пролежали цілих 700 літ, аж до тепер.
Такими важливішими дослідами доповнилося в останніх 15 роках наше знання про праісторичні та ранні історичні часи в Україні. А в загальному, останні археологічні розкопи дали певні докази на те, що вже в тих найдавніших історичних часах, починаючи зі старшої камяної доби, Україна мала майже безпереривні цивілізаційні взаємини з південною та західньою Европою. Головним і найдавнішим чинником, що діяв при цьому, була торгівля (товарообмін), початки якої сягають ще старшої камяної доби, та переселенчі рухи окремих гуртів населення чи цілих племен. В пізніших, раннє-історичних (княжих) часах зявляються ще два інші, не менше важливі чинники. Один з них — це церква, що принесла з собою нові духові цінності: христіянську релігію, новий світогляд і засади в родиннім і суспільнім життю, грамоту, а з тим і відвертий доступ до гуманістичних наук класичного світу. Другим і останнім з головніших чинників, які пособляли міжнароднім культурним взаєминам України в старовину, були політичні та династичні звязки.
Археологічними дослідами стверджено теж, що найважливішими в цьому напрямі були звязки з Грецією, спершу з її клясичним материком через причорноморські колонії, відтак з Візантією. Україна безпосередньо переймала усі духові і матеріяльні досягнення цих передових культурних країв Европи перетоплювала їх, асимілювала, примінювала до власного народнього чи мистецького смаку і в цей спосіб стояла майже нарівні з цими найбільш культурними краями Европи, в неодному багато випереджуючи своїх північних та західних сусідів.
Цей високий культурний рівень, а в парі з ним і мілітарна сила України спричинила те, що в середніх віках вона була державою про приязні звязки з якою старалися всі европейські потуги. Та це належить уже до чисто історичних дослідів.
