нами і скупляє ся в такі аґреґати, як і в нашїм найблизшім окруженю.
Ті мілїони звізд, на око розсипані без ладу в небесній безоднї, на дїлї не просте нагромадженє сьвітляної, розпаленої матерії без житя і порядку. Навпаки, і серед них панує вічна рівновага і порядок. Обік блискучих, розпалених тїл кружать там темні тїла, осьвітлювані і огрівані сьвітлом і теплом иньших, блискучих тїл. На тих темних тїлах можливе й таке житє, яке розуміємо ми. Таке житє в нашім розуміню можливе тілько тодї, коли матерія достаточно остигне. Правда, того житя ми не можемо доглянути через телєскопи анї доказати рахунком, але можемо догадуватись його по анальоґії до нашої землї. Сонце, те жерело і причина нашого житя, зовсїм подібне до самосьвітних, розпалених звізд; так само планети зовсїм подібні до нашої землї як з огляду на складові части, так і що до атмосфери; от тим то ми мусимо допускати, що вони або находять ся в тім самім станї, як земля, або в такім, який вона вже перебула, або нарештї в такім, який дожидає її по тисячах та мілїонах лїт.
Із безконечної ріжнородности животин і ростин, які з первовіку жили, або
