ся або зменшають ся потрясеня і вибухи соняшної атмосфери. Відповідно до тих змін на сонцї зміняє ся також напруженє земного маґнетизму і полярного сьвітла. Се доказує, що від сонця крім сили тяготи виходить ще иньша якась сила, що на планетах витворює певні зміни. Та хоча очевидні факти переконують нас про істнованє тої сили, то про те ми не знаємо анї способу її переношеня, анї законів її дїланя. Не знаємо, чи се просто маґнетичне дїланє, чи може дїланє спричинене переміною руху на тепло.
Отсе головні здобутки новійших дослїдів. Бачимо з них, як далеко ще нам до докладного пізнаня будови і величини сьвіта. Чим довше працює чоловік над тою галузею науки, тим більше знаходить загадок, незвісних доси сьвітів, незвісних законів природи. Був час, коли про нашу соняшну систему люде не знали нїчого більше по над те, що маємо велике сьвітляне тїло окружене темними планетами. Аж по довгім часї відкрито трабантів тих планет і спинено ся на думцї, що вже знаємо все про нашу соняшну систему. Та ось тепер відкрито між Марсом і Юпітером іще майже пів сотнї малих планет, що кружать довкола сонця, але й се число
