ступу, до науки і свобідної думки, знаходячи сьміле слово і живі духові інтереси. Я видавав тодї „Дрібну біблїотеку“, в якій бажав дати з часом ряд популярних, невеличких праць — оріґінальних і перекладаних — з ріжних галузей знаня, обік перекладів виднїйших беллєтристичних творів. Певна річ, виконанє сего пляну вимагало значних грошевих засобів, а у мене не було грошей навіть на житє. Та про те я видавав книжечку за книжечкою, по части задовжуючись у друкарнї, а по части збираючи від молодших і старших товаришів принагідні, скромні датки на покритє коштів, яких із розпродажі надрукованих брошурок звертала ся також деяка частина. От до такої то працї я силкував ся заохочувати тих молодих хлопцїв, що приходили до мене: я давав їм книжки, розмовами старав ся заохочувати їх до певних тем і майже силував до писаня, до перекладаня, реферованя. Участники наших тодїшнїх сходин певно пригадують собі наші розмови, за якими ми проводили инколи цїлі ночи, а в моїх теках лишила ся значна часть рукописних праць тодїшнїх молодих людей, праць, до яких імпульс давали ті розмови, а материял моя білїотека.
