які признаня з уст самого В. Наумовича: „В першім листї писав менї Мирослав, щоб я вивідував ся про відносини Росиян, що пробувають у Віднї. Потім мав я доносити йому про руські товариства у Віднї, про їх поодиноких членів, про Терлецького, і розвідувати відносини тих студентів-Росиян, що мають зносини з социялїстами. Мирослав говорив менї, що потребує тих звісток для якоїсь книги чи для якоїсь ґазети, але я сам нарештї дійшов до того пересьвідченя, що се не мають бути ґазетні кореспонденциї і для того перервав з ним переписку. Те, що я робив, не вважаю нїчим злим, але навпаки, користним для всякої держаии, бож я діставав гроші на вислїджуванє нїгілїстів однаково шкідливих для Австриї як і для Росиї. Моєю задачею було пізнати рухи социялїстів і їх зносини з социялїстами в Росиї; з тої причини я й сходив ся з Росиянами в Віднї і старав ся розвідати про їх рух у Женеві і в Австриї. Я й писав про се, але листів не висилав“ (в иньшім місцї В. Н. признав ся, що таки висилав такі листи і навіть фотоґрафії і що Мирослав здавав рапорти з його дописей). „У Віднї я належав до „Буковини“ і до „Сїчи“, але з товаришами сходив ся
