Сторінка:Величина і будова звіздяного сьвіта.pdf/37

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

nie może być uważaną jako subwencya pośrednio ks. Naumowiczowi udzielona“. (Стен. отчетъ 364). Правда, тодїшнїй прокуратор Ґіртлєр фон Клєборн, не знати, чи наслїдком висшої інструкциї, чи з вродженої йому апріорности думаня підпертої основним незнанєм росийських відносин спровадив цїлу справу ad absurdum, дошукуючись жерела москвофільських заходів у „Славянскомъ благотворительномъ обществѣ“ і бачучи їх метою „панслявістичну пропаґанду“, замісь доходити туди, куди вели слїди — до бюр росийських мінїстерств та ріжних ґенерал ґубернаторів. От тим то й що до Володимира Наумовича прокуратор спинив ся на думцї, що він був „ustanowionym na Wiedeń płatnym ajentem do działania między młodzieżą słowiańską w duchu panslawistycznego komitetu“ (Стен. отчетъ 365), хоча такої дїяльности за Володимиром Наумовичем не можна було доказати анї одної тїни. От тим то й не диво, що оборона мала легке дїло виказати безпідставність так сформулованого оскарженя.

Вийшовши з тюрми Володимир Наумович запевняв декого зі своїх бувших товаришів: „Се все неправда, що я говорив на розправі. Я мусїв так говорити“.