Сторінка:Вечери на хуторі близь Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. Том I. 1864.pdf/30

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
II.
 Що Боже, ти мій Господи! чого нема на тій ярмарці! колеса, скло, дёготь, тютюнъ, ремінь, цибуля, крамарі всякі… такъ, що хоть би въ кишені було рублівъ и зъ тридцять, то и тогді-бъ не закупивъ усієі ярмарки!

Зъ украінськоі комедиі.

Вамъ, певне, довелося десь чути спадаючий оподаль водопадъ, коли стрівожена околиця повна гуку, и хаосъ дивнихъ, неяснихъ звуківъ вихромъ носиться передъ вами. Чи не правда, — чи не ті самі чувства митю охватять у вихрі сільскоі ярмарки, коли ввесь народъ зростається въ одно величезне чудовище и рухається цілимъ своімъ толубомъ на площаді и по тіснихъ вулицяхъ, кричить, гогоче, гремить? Гаміръ, лайка, мичанє, блеянє, ревітъ — все зливається увъ одинъ