нескладний говіръ. Воли, мішки, сіно, цигани, горшки, баби, медівники, шапки — все ярко, пестро, нескладно, то накидано купами, то снується передъ очима. Різноголосі речі потопляють себе взаімно, и ні одно слово не вирветься, не спясеться відъ сёго потопу; ні одинъ крикъ не виговориться ясно. Тікьки лусканє по рукахъ купцівъ чутися зъ усіхъ боківъ ярмарки. Ломається візъ, дзенькає желізо, торохкотять скидувані на землю дошки, що голова, закрутившись, не знає куди обернутись.
Приізджий мужикъ нашъ зъ чорнобрівою дочкою давно вже штовхався про-міжъ народомъ: підходивъ до одного воза, мацавъ другий, звідувався объ цінахъ; а міжъ-тимъ гадки ёго вертілись безъ зупону около десятёхъ мішківъ пшениці и староі кобили, що привівъ було на продажъ. По лицю ёго дочки прикметно було, що ій не конче приємно соватись біля возівъ зъ мукою и пшеницею. Ій хотілосьби туди, де підъ полотняними ятками стрійио розвішені червоні стяжки, ковтки, цінові и мусяжні хрести и дукачі. Але й тутъ таки вона находила собі багато предметівъ для розгляду: ій було дуже смішно, якъ
